Український диджитал переживає найкращі часи. Так, помилки немає. Попри шалену переоцінку цінностей, наростаюче безробіття, втрату клієнтів та вимушене закриття агенцій, українська рекламна спільнота сьогодні має не тільки силу звільнитися від позиції жертви комплексу меншовартості, але й стати на позицію бізнесу, який виділить Україну серед міжнародних агенцій.

Я Роман Геращенко — засновник агенції Sasquatch Digital, яка за 13 років виросла з бутікової компанії до серйозного гравця ринку і втрималася на ньому навіть за обставин сьогодення. І я пропоную розібратися разом, завдяки чому зростає міць українського диджиталу та на що ми здатні.

У 2010-му, коли Instagram тільки-но з’явився, а поняття «лідер думок» ще не вигадали, ми вгатили інфлюєнс-кампанію для бренду Nike. Схема, за якої ми працювали тоді, актуальна і використовується у сьогоденні по всьому світу під час запуску нових продуктів. Ще приклад — наші аудити. З 2020-го ми не шкодували часу і незалежно, безпристрасно та безоплатно проводили глибинний галузевий аналіз діяльності брендів у соціальних мережах. І продовжуємо це робити, бо так відчуваємо власний вклад у посилення і розвиток українського SMM просування. Крім того, сучасні диджитал-агенції вивели подібні аудити в окрему послугу для клієнтів. Як і ком'юніті-менеджмент, який ми наполегливо розвивали з 2009 року, доводячи цифрами ефективність цього інструменту в соцмережах.

Я виокремив основні фактори, що обумовлюють різницю між роботою диджитал агенцій Києва та в країнах Західної Європи. І ця різниця не на користь Заходу... Ви можете доповнити і розвинути цей перелік у коментарях — запрошую до дискусії.

Приклади

Для одного з проєктів у Польщі ми вивчали ринок закладів кондитерської категорії. Що цікаво: з тих, хто працює, далеко не 100% мають комунікацію у соцмережах, в той час як в Україні свій бренд розвиває навіть продавчиня з Привозу! А такого, щоб заклад відкрився в столиці та не створив при цьому сторінки в Instagram, складно й уявити.

Та повернемося до Польщі. За якістю контента у порівнянні із своїми локальними конкурентами можу однозначно виділити MOD donuts. Проєкт, який зміг не перейти межу та не скотитися в об’єктивацію, хоча отримав популярність в тому числі завдяки продажу пончиків у вигляді вульви та пенісу. Непогано, атмосферно, із пристойним охопленням. В місцевих диджитал колах їх контент вважається взірцем хорошого. Але одразу відчувається рука непрофесіонала: відрізнити де — бренд-контент, а де — сторінка із відмітками на користувацьких фото, фактично неможливо. Дивіться самі.

А тепер для порівняння — Хлібний, Milk Bar, The Cake, Namelaka, Lila Cake та Ponchyk Boy, — сторінки українських закладів у тій самій категорії, що просуваються у соціальних мережах без залучення агенцій. Але ж їх фото язик всохне назвати непрофесійними! Креативні ідеї для продуктового контенту. Свій впізнаваний стиль текстів…

Тепер пропоную перейти власне до аналізу факторів, що обумовлюють роботу закордонних агенцій.

Сервіс-процеси

Попри засилля російського «и так сойдёт», українці завжди залишаються носіями вкрай прискіпливого відношення до обслуговування. Мікс гостинності, бажання вгодити, перевершити очікування і зворотної вимогливості поширюються за межі ресторанного або готельного бізнесів.

Освіта

Вроджені риси нації то одне. Але ж запорукою успіху в сфері комунікації та креативу виступають також навички, здобуті у навчанні. Ми в Україні маємо сильну базу від таких освітніх проєктів як Креативна Практика, КАМА, Bazilik, Projector. А що за кордоном?

Юридичні аспекти

Факт, що може пояснити контраст між українськими та західноєвропейськими диджитальниками. Заробітна плата для працівника на позиції SMM-ника в Англії складає в середньому 2 тисячі фунтів, тоді як водій на логістичному складі отримує десь 3 тисячі фунтів. То ж надзусилля місцевих SMM-ників просто не відповідали би рівню їх оплати. Що ж до оплат у SMM агенствах Києва, то вони звикли, що й статус їх професії значно вищий, і курс фунта до гривні стимулює працювати з перевершенням очікувань.

Та повернемося до Польщі. За якістю контента у порівнянні із своїми локальними конкурентами можу однозначно виділити MOD donuts. Проєкт, який зміг не перейти межу та не скотитися в об’єктивацію, хоча отримав популярність в тому числі завдяки продажу пончиків у вигляді вульви та пенісу. Непогано, атмосферно, із пристойним охопленням. В місцевих диджитал колах їх контент вважається взірцем хорошого. Але одразу відчувається рука непрофесіонала: відрізнити де — бренд-контент, а де — сторінка із відмітками на користувацьких фото, фактично неможливо. Дивіться самі.