Сурогатне материнство — це складний і багатогранний процес, який об'єднує медичні, етичні, психологічні та юридичні аспекти. В Україні ця процедура є законною і чітко регулюється законодавством. Щоб стати сурогатною мамою, потрібно заповнити анкету на сайті агентства Kinderly або звернутися за консультацією до менеджера. Далі кандидатка проходить попередній відбір, який включає медичне обстеження, перевірку документів та оцінку психологічної готовності. Після затвердження агенція забезпечує юридичний супровід, медичну підтримку та повну турботу протягом усього періоду програми. Основні питання які найчастіше задають кандидатки це - про права сурогатної мами на дитину, яку вона народжує в рамках програми, є одним з найбільш обговорюваних. Щоб розібратися, чи може сурогатна мама претендувати на дитину, розглянемо основні положення законодавства України, а також практичні аспекти.

Законодавче регулювання сурогатного материнства в Україні

Україна є однією з небагатьох країн, де сурогатне материнство дозволене і чітко регулюється на законодавчому рівні. Основні норми містяться в таких документах:

Сімейний кодекс України:

  • Стаття 123 визначає порядок визначення походження дитини у разі застосування допоміжних репродуктивних технологій.
  • Частина 2 статті 123 зазначає, що якщо ембріон, зачатий подружжям (або одним із них), переноситься в організм іншої жінки, то батьками дитини є це подружжя.

Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”:

  • Стаття 48 дозволяє використання допоміжних репродуктивних технологій, включаючи сурогатне материнство, за медичними показаннями.

Наказ МОЗ України №13 7 від 09.09.2013:

Цей документ регулює порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій і визначає медичні та правові вимоги до проведення програм сурогатного материнства.

Хто вважається батьками дитини?

Українське законодавство чітко визначає, що біологічними батьками дитини, народженої за програмою сурогатного материнства, є замовники (подружня пара або один з партнерів). Умовою є наявність генетичного зв’язку хоча б одного з батьків з дитиною. Сурогатна мама не має генетичного зв’язку з дитиною, оскільки ембріон створюється із використанням яйцеклітини та сперматозоїдів замовників або донорів.

Це положення закріплюється в медичній документації, а також у свідоцтві про народження дитини, де зазначаються імена біологічних батьків. Сурогатна мама не вказується в жодному з офіційних документів як мати дитини.

Договір на виношування

Ключовим елементом програми сурогатного материнства є договір, який укладається між замовниками та сурогатною мамою. Цей документ має юридичну силу і регулює права, обов’язки та відповідальність обох сторін. У договорі, як правило, передбачається:

  • Відмова сурогатної мами від будь-яких претензій на дитину після народження.
  • Порядок передачі дитини біологічним батькам.
  • Фінансові умови, включаючи компенсацію витрат сурогатної мами.

Договір також забезпечує захист інтересів сурогатної мами, гарантуючи їй компенсацію та медичну допомогу. Проте він не дає їй права претендувати на материнство.

Чи може сурогатна мама оскаржити права на дитину?

Хоча законодавство України чітко визначає, хто є батьками дитини, теоретично існує можливість оскарження. Наприклад, якщо договір не укладено або укладено з порушеннями, сурогатна мама може спробувати довести свої права через суд. Однак такі випадки вкрай рідкісні і, як правило, вирішуються на користь біологічних батьків. Проте як зазначає практика таких випадків в Україні ще не було.

Суди враховують:

  • Наявність генетичного зв’язку замовників з дитиною.
  • Договірні зобов’язання сторін.
  • Найкращі інтереси дитини, які зазвичай співпадають із перебуванням у сім'ї біологічних батьків.

Міжнародний контекст

Сурогатне материнство в Україні також популярне серед іноземних громадян. Українські закони дозволяють участь нерезидентів у програмах сурогатного материнства, що робить країну привабливим напрямком. У таких випадках права сурогатної мами не змінюються: вони залишаються обмеженими, а батьківство визначається за біологічними критеріями.

Висновки

Відповідно до законодавства України, сурогатна мама не має прав на дитину, народжену в рамках програми. Всі права та обов’язки щодо дитини належать біологічним батькам, які виступили замовниками. Договір на виношування є важливим інструментом для захисту прав усіх сторін, забезпечуючи чітке регулювання відносин між сурогатною мамою та замовниками.

Сурогатне материнство є серйозним кроком, що потребує ретельного планування, юридичної підтримки та взаємної довіри. Застосування чинного законодавства дозволяє уникнути конфліктів і забезпечує найкращі інтереси дитини, яка є основним пріоритетом у цій складній і відповідальній процедурі.

Матеріал надано агентством сурогатного материнства Kinderly