Волонтери з-за кордону лагодять будинки у прифронтовому селищі Донеччини Джерело: https://pro100media.com.ua/novyny-kramatorska/volontery-z-za-kordonu-lagodyat-budynky-u-pryfrontovomu-selyshhi-donechchyny/

Втричі від лютого 2022 року скоротилось населення селища Дробишеве на Донеччині, нині там лишаються близько 700 людей. Вони готуються до зими вдома, за 20 кілометрів від фронту. Внаслідок російських обстрілів у селищі є зруйновані будинки, ще близько двох десятків — побиті. Як місцеві ремонтують хати та хто їм допомагає — у репортажі Суспільне Донбас. На одній із вулиць Дробишевого — зруйновані будинки. В травні цього року армія РФ вдарила по селищу російською авіабомбою. Три хати стали руїнами, ще 18 — пошкоджені, розповідає місцева жителька Валентина. Вона — вулична в цьому кварталі. “Люди дуже бідкаються, дуже постраждали, а ще зима заходить. Потребують ремонту, шиферу, вікно, в кого що, у кого — паркан”, — говорить Валентина. Будинок Валентини й Миколи, що на цій вулиці — пошкоджений. “Ні даху, ні вікон, ні дверей, ні гаража, ні паркана. Дві машини… Стіна відійшла від стелі. Глину у сусідів брали, і глиною забивали”, — згадує жителька Дробишевого Валентина. “Я утеплив всі вікна — OSB туди, а потім пінопласт, піною запінив. Дуже якісно зробив, тому що зима йде”, — розповідає Микола. Покрівлю — безоплатно ремонтують волонтери, Дробишеве, Донецька область, 8 листопада 2024 рік. Кадр з відео Суспільне Донбас Покрівлю їхнього дому безоплатно ремонтують волонтери. Усі — іноземці, розказує Арія — він з Великої Британії. “Дві організації — “Схід SOS” та “База UA” — об’єдналися для співпраці. Дахи, які ми зробили. Зараз ми робимо дах пану Миколі. І це все безкоштовно. Усі ми — волонтери. Я з Великої Британії, також в нас є американець, британець, австралієць та канадієць — звідусіль”, — розповів Арія. У Дробишевому, говорить він, вони безкоштовно відремонтували три будинки. “Я приїхав в Україну п’ять років тому і коли почалась війна я почав волонтерити. На даний момент я тут, щоб допомагати усім, чим можу, тому що я люблю країну”, — говорить Арія. Від міжнародних доброчинників жителі Дробишевого раз на місяць отримують харчі. Місцева жителька Ганна, говорить: ці продукти допомагають. Жінка зимуватиме сама: хата її сина повністю зруйнована, він з родиною — за кордоном. Жінка каже: пережила окупацію, не боїться нічого. “В підвалі з сусідкою сиділи, тряслися, Богу молилися. Не дай Бог, гріміло, свистіло, землетрус був справжній. Як Україна виходила, ці (окупанти — ред.) прийшли — хліба не було, на пампушках жили. Тісто замісила, на сковорідку, туди-сюди, спекла. І слава Богу, що у всіх варення було. Стрес, і першим воно на солодке потягнуло всіх”, — згадує жителька Дробишевого Ганна. Ні Ганна, ні Микола з Валентиною виїздити з селища, кажуть, не збираються. “Город, овочі — все є. Гуманітарку дають, слава Богу. Я тут народилася, тут виросла, все життя пройшла. Що Бог дасть: вб’ють — так вб’ють”, — каже Ганна. “Ні, виїжджати не збираємся, ні греця! Що ж ми, все кинемо? Куди їхати? Син має інвалідність, друга група. В нього пенсії 2 тисячі. У мене 4 тисячі, і в неї 4 тисячі. За що?”, — говорить житель Дробишевого Микола. За словами старости Валентини Тищенко, за час повномасштабної війни в Дробишевому загинули близько двох десятків людей, розбиті дві школи, два дитсадки, будинок культури, церква. Населення скоротилося втричі — люди повиїздили, дітей немає — повивозили. Нині, за даними старости, у Дробишевому 700 людей.

Джерело: pro100media.com.