НАТО готується до непередбачуваного 2025 року

Кандидат Трампа на посаду міністра оборони Піт Геґсет також висловив нерозуміння того, чому США мають бути європейським «телефоном екстреного зв’язку», і описав союзників континенту по НАТО як «застарілих, самовпевнених, піддатливих вторгненню та безсильних».

Багато дипломатів НАТО, з якими я спілкувався, намагалися вичислити, якими будуть кандидатури новообраного президента США в його майбутньому кабінеті.

Під час першої адміністрації Трампа було те, що одне джерело назвало «огорожами НАТО»: у вигляді досвідчених американських генералів, таких як Джим Меттіс і Герберт Рейнольд Макмастер, – людей, яких дуже сильно сформувала Холодна війна та роль НАТО як фундаментального будівельного блоку Заходу.

Мені звернули увагу на те, що на Геґсета вплинула війна в Іраку і, що більш важливо, в Афганістані.

Пошепочіть це, якщо ви перебуваєте в брюссельських коридорах Альянсу, але багато хто сприймає Афганістан як серйозну невдачу, з якої Організація Північноатлантичного договору НАТО) вийшла через 20 років і дозволила «Талібану» взяти владу над країною.

Більше того, ніхто не говорить про це дуже голосно, але в НАТО це сприймають як конфлікт, у якому США виконували важку роботу, тоді як багато європейців були присутні, але уникали більшої частини активних дій.

Вибір командою Трампа колишнього виконувача обов’язків генпрокурора Метью Вітакера на посаду посла в НАТО також викликав здивування, оскільки він, здається, не має великого досвіду зовнішньої політики.

У прес-релізі, в якому було оголошено про номінацію, було надіслано неоднозначне повідомлення, в якому говорилося, що Вітакер «зміцнить відносини з нашими союзниками по НАТО» і «поставить АМЕРИКУ НА ПЕРШЕ МІСЦЕ».

Щоправда, посол Трампа в НАТО під час його першого терміну – Кей Бейлі Гатчісон, також мала невеликий досвід зовнішньої політики, але зрештою викликала повагу Альянсу.

Дипломати розцінюють як добрий знак те, що вже оголосили про нового кандидата на посаду посла в НАТО, адже Трамп під час минулої своєї каденції висунув Гатчінсон лише в червні 2017 року, тобто через пів року свого президентства.

Багатьох також, здалося, заспокоїло те, що ймовірним радником з національної безпеки Майкл Волтц і людина, обрана на посаду держсекретаря, сенатор Марко Рубіо, який відомий у Європі та був співавтором закону США у 2023 році, який забороняє будь-якому президенту виходити з НАТО без схвалення Сенату або без рішення Конгресу.

Збереження актуальності Альянсу

Багато хто каже, що вони навчилися з першого терміну Трампа , що слід прислухатися до дій, а не до «шуму», який розгортається в ЗМІ.

Вони зазначили, наприклад, що Трамп збільшив військову присутність США на східному фланзі НАТО. Проте вони визнають певну нервозність щодо «непередбачуваності» майбутнього президента та його команди.

Новий генсек НАТО Марк Рютте

Усі організації хочуть певної стабільності, але особливо військові, і особливо НАТО, де навіть щорічні саміти ретельно сплановані: основні рішення зазвичай ухвалюються тижнями, якщо не місяцями, наперед, а підсумкове комюніке зустрічі рідко змінюється під час фактичного саміту (на відміну, наприклад, від зустрічей ЄС, на яких лідери можуть воювати цілими днями за кожну кому).

По суті, ключовим є збереження актуальності НАТО. А це може статися лише в тому випадку, якщо військовий альянс зможе захистити кожен дюйм своєї території.

Простіше кажучи: стримування. А це означає: 1) велику кількість потужного військового спорядження, яке мають США; 2) політична воля дотримуватись Статті 5. Це друга з цих двох речей, про які люди в НАТО хвилюються.

Двояка тактика

Тактика НАТО, спрямована на те, щоб утримувати Вашингтон у поєднанні з Альянсом, є двосторонньою, і її можна виявити практично в усьому, що сказав Генсек НАТО Марк Рютте після того, як він обійняв гаряче крісло генерального секретаря у жовтні.

По-перше, це вищі витрати на оборону серед європейських членів НАТО; другий – більша увага до Китаю. Насправді саме Трамп під час свого першого президентського терміну прокоментував ці дві речі, і це не залишилося непоміченим в Альянсі.

НАТО має тепер 32 держави-члена після приєднання Фінляндії та Швеції на тлі війни Росії проти України

Коли Трамп мав першу каденцію, лише кілька країн витрачали необхідні 2 відсотки ВВП на оборону; сьогодні це 24 із 32 союзників, і багато хто віддає данину тактиці залякування з боку Трампа (хоча війна в Україні, очевидно, сприяла цьому).

Рютте з самого початку говорив, що 2 відсотки недостатньо.

Представники НАТО, з якими я спілкувався, стверджують, що більшість має досягти 3,5 відсотка, щоб бути конкурентоспроможними.

Офіційне зобов’язання є, але питання в тому, чи воно супроводжується політичною волею – особливо з огляду на те, що багато європейських економік, особливо Німеччини, майже не зростають.

Інша проблема полягає в тому, що європейський оборонний ринок залишається фрагментованим. І хоча на континенті виробляють хороші речі, він досить «кустарний» у своєму підході – іншими словами, його товари високого класу, але потребують часу для виготовлення та не постачаються оптом.

Інший дипломат НАТО, з яким я розмовляв, був більш відвертим: «Американці мають кращі авіаносці, кращі безпілотники, кращу протиповітряну оборону – просто кращі можливості загалом. Крім того, розмір їхньої армії перевершує всі європейські».

Не виключайте, що європейські союзники купують американське, намагаючись догодити новій адміністрації, замість того, щоб проходити через довгострокові та більш кропіткі випробування нарощування власного внутрішнього виробництва.

Щодо Китаю НАТО вже перейшло до набагато жорсткішої позиції щодо Пекіна. Лідери чотирьох країн-партнерів альянсу з Азіатсько-Тихоокеанського регіону (Австралії, Японії, Нової Зеландії та Південної Кореї) вже відвідали останні три саміти НАТО, і їх будуть вітати в майбутньому.

У майбутньому квартет також матиме місце за столом зустрічей з питань оборони та закордонних справ. Дипломати НАТО продовжують стверджувати, що альянс вигідний для США, оскільки його 32 члени становлять половину світової військової та економічної могутності, а у Китаю немає 31 друга чи союзника.

Єврокомісія нещодавно ввела мита на електромобілі китайського виробництва, і китайсько-європейські відносини можуть ще більше погіршитися після двох подій.

Першою була новина про те, що європейська розвідка вважає, що військові дрони китайського виробництва були відправлені до Росії. Другий – минулого тижня розрив двох інтернет-кабелів під Балтійським морем, і, як повідомляється, біля обох місць було помічено китайське судно.

З огляду на те, що інше китайське судно знищило газопровід Balticconnector, який прокладено між Естонією та Фінляндією, у 2023 році, і що Пекін відмовився співпрацювати з будь-яким міжнародним розслідуванням (хоча він визнав провину), багато європейських урядів можуть приєднатися до Вашингтона, щоб стати більш агресивними щодо Китаю.

«Шептун» Трампа і проблема ЄС

Потім, звичайно, є сам генсек НАТО Рютте. Колишнього прем’єр-міністра Нідерландів обрали частково через майже міфічну віру в Брюсселі, що він є чимось на кшталт «шептуна Трампа», який розвинув хороші стосунки з американцем під час його першої адміністрації.

Люди, близькі до Рютте, вважають, що він один із небагатьох європейських лідерів, яких Трамп насправді поважає, і він не соромився віддати Трампу заслуги у збільшенні європейських витрат на оборону.

Недарма на вихідних він був у резиденції Трампа в Мар-а-Лаго. Завжди прагматик, Рютте зазначив перед тим, як отримати свій пост в НАТО, що Європа повинна перестати турбуватися про те, хто в Білому домі, і «танцювати з тим, хто на танцмайданчику».

Дональд Трамп і Марк Рютте (комбіноване фото)

Люди, з якими я спілкуюся, все ще думають, що може піти не так. Один із сценаріїв передбачає зближення американцями НАТО з ЄС. Хоча у військовому альянсі вірять, що Трампу все добре з НАТО, доки європейці платять більше, Європейський Союз готується до торгової війни.

Підприємець-мільярдер і затятий прихильник Трампа Ілон Маск є ключовою особою в цьому контексті. Маск публічно посперечався з європейськими політиками на X, платформі, раніше відомій як Twitter, яку він придбав два роки тому.

Є побоювання, що інтереси Маска сильно переплітатимуться з інтересами адміністрації США.

X перебуває під прицілом регуляторних органів ЄС, зокрема у зв’язку з нещодавно прийнятим Законом про цифрові послуги (DSA), який регулює модерацію онлайн-контенту в ЄС. Більшість інтернет-гігантів намагаються його дотримуватися; але Єврокомісія нещодавно відкрила офіційне провадження DSA проти X, яке може призвести до штрафів у розмірі до 1 мільярда євро (1,04 мільярда доларів США). Є побоювання, що це може призвести до великого трансатлантичного розриву, а НАТО зазнає супутньої шкоди.

Момент Польщі

Можливо, є одна європейська країна, на яку варто звернути увагу: Польща.

Незалежно від уряду у Варшаві, відносини з Вашингтоном теплі. Це з поважної причини; Польща витрачає на оборону більше, ніж будь-який інший член НАТО (прогнозовані 4,7% ВВП у 2025 році).

Вона також інвестувала значні кошти в американську зброю: у листопаді там було відкрито нову американську базу протиракетної оборони, американська компанія будує ядерні реактори в країні, а 10 000 американських військових дислокуються в Польщі. Чи стане Варшава країною, яка утримує США в Європі? Багато чиновників, з якими я розмовляю, сподіваються на це.

Президент Польщі Анджей Дуда з Дональдом Трампом (архівне фото червня 2020 року)

Щось інше, що слід спостерігати, це те, що може статися з приблизно 90 000 військ США, дислокованих деінде на європейській території, і чи вони будуть передислоковані за межі Європи, чи переважно переміщені із Західної Європи на східний фланг.

Польща може виявитися вирішальною, оскільки Франція Емманюеля Макрона перешкоджає уряду, який залежить від підтримки ультраправого «Національного об’єднання». Зі свого боку, Німеччина зіткнулася з федеральними виборами в лютому, після яких, ймовірно, почнуться тривалі коаліційні переговори.

Але це також той випадок, що людина, яка на даний момент може стати канцлером Німеччини, правоцентристський кандидат Фрідріх Мерц, міг би налагодити добре функціонуючі стосунки з Трампом, частково завдяки своєму корінню в бізнес-секторі та своїй агресивності щодо питання імміграції.

Україна

Зрештою, майбутнє України, яка не є членом НАТО, визначатиме багато дискусій в НАТО найближчими місяцями. Принаймні публічно європейські союзники чіплялися за поняття «нічого про Україну, без України». Але є ознаки того, що Вашингтон рухається в напрямку «земля в обмін на мир», незважаючи на наполягання Києва, що він не поступатиметься територіями Росії.

Новий генсек НАТО Марк Рютте відвідав Київ на третій день після вступу на посаду. На фото він з президентом Володимиром Зеленським

Хоча ніхто, з ким я спілкувався, не знайомий з конкретним планом переговорів з Росією, так чи інакше НАТО буде частиною будь-якої розмови.

Наприклад, чи можуть запропонувати членство в НАТО «зменшеній Україні»? І чи всі 32 союзники погодяться на таке, що вимагається для будь-якого вступу? Занепокоєння, яке я постійно чую в цьому контексті, полягає в тому, що Москва може негайно випробувати Статтю 5, надіславши ракету на «зменшену Україну» в надії, що в Альянсі немає бажання воювати з Росією – надія, яка, можливо, викликана останніми самітами НАТО, на яких запрошення України до НАТО залишалося недосяжним, як і раніше.

Натомість членство в НАТО може бути призупинено на довший період часу.

Європейські дипломати, з якими я спілкувався, натомість запропонували більш міцні двосторонні угоди з безпеки з Києвом, надсилаючи більшу кількість та більш досконалу зброю, щоб Україна могла захистити себе, якщо Москва вирішить розігріти те, що могло б стати замороженим конфліктом, що зароджується.

Інформує radiosvoboda.org